Тези_Одрехівський

Одрехівський М.В., д.е.н., професор
НУ «Львівська політехніка», м. Львів

ОРГАНІЗАЦІЙНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Організаційне моделювання сьогодні визначають як впорядкованість і процес упорядкування організаційно-структурних характеристик для досягнення або поліпшення ефективності, результативності, адаптованості та стійкості організацій. З одного боку, предмет організаційного моделювання – це система стійких характеристик організації (переважно апарату управління), її моделі. З іншого – у складній соціально-економічній системі важливим є і результат, і процес її моделювання.
На відміну від проблеми впорядкування умов здійснення окремих робіт (з допомогою раціоналізації затрат часу, документообігу, технічного забезпечення, збагачення та розширення робіт) щодо моделювання на «мікрорівні», більш широка проблема «мезо-» та «макромоделювання» постає до організації загалом та її підрозділів, яка охоплює проблеми диференціювання та інтегрування, поділу праці, її контролювання, координанування тощо.
Стосовно мезо- та макромоделювання суттєвими є дві постановки проблеми: перша – якими мають бути організаційні характеристики, передовсім її оргструктури, які відповідали б об’єктивним економічним, ринковим та іншим умовам; друга – якими мають бути організаційні характеристикищодо поведінки людей, відповідної об’єктивним економічним, ринковим та іншим законам. Організаційна модель, таким чином, має охоплювати планування основних організаційних змінних, бути важливим засобом, за допомогою якого управлінці пробують надати необхідного окреслення поведінці членів організації та впливу на них. До цих формальних змінних можна віднести організаційну структуру (у вигляді організаційних схем та посадових інструкцій), систему показників (системи обліку, інформаційні системи організаційного управління, математичні моделі оцінки та прогнозування результатів, прийняття рішень);практику компенсацій (оплату, просування по службі, грошові винагороди тощо). Тому актуальним тут стає системний підхід до організаційного моделювання, який охоплював би усі рівні організації інноваційних систем у їх взаємодії із зовнішнім середовищем.
Аналізуючи дослідження і публікації з проблем організаційного моделювання інноваційних систем, можна зауважити, що сучасні підходи до їх моделювання передбачають [1-8]: моделювання системи управління як завдання аналізу та синтезу структури з деяких первинних елементів; моделювання системи управління як задачі раціоналізації технології організаційних процесів, до яких належать процеси прийняття рішень, прогнозування, формування інноваційних цілей, планування, стимулювання, контролювання, інформаційні процеси, процеси комунікацій, нововведень, оперативного управління тощо; вивчення варіантів розв’язання проблеми удосконалення організацій, їхньої адаптації до змін у зовнішньому середовищі; шляхи розв’язання ситуаційного вибору характеристик організаційної системи управління.
Таким чином, організаційне моделювання національної та регіональних інноваційних систем, а також інноваційних підприємств має ґрунтуватися на використанні відповідних моделей об’єкта управління, суб’єкта управління та зовнішнього середовища у їх взаємодії при досягненні цілей, що зумовлює системність моделювання.
В основу побудови ІС пропонується покласти функціональну модель інноваційного процесу, складові якої можуть знаходитись на різних рівнях організації національної (макрорівень) та регіональних (мезорівень) інноваційних систем чи бути замкненими в інноваційний цикл у межах одного підприємства.
Основними методами дослідження ІС в абстрактному плані є аналіз та синтез. Аналіз ІС з використанням методів декомпозиції дає змогу розбивати їх на підсистеми та визначати функції, виконувані ІС та її підсистемами, а також функціональну структуру ІС. Синтез передбачає використання методів інтеграції для відтворення системи з її функціональних елементів (підсистем) з метою дослідження процесів реалізації зазначених функцій. Тобто методи аналізу та синтезу можуть бути покладені в основу побудови методології моделювання і дослідження ІС. Ця проблема є надзвичайно актуальною і відповідає вимогам часу, оскільки йдеться про розробку теоретичних основ для створення й дослідження інноваційних підприємств, їх національної та регіональних мереж, для побудови інноваційних моделей розвитку соціально-економічних систем інших типів.
Відомо, що методи аналізу та синтезу діалектично зв’язані між собою і завдання синтезу можна виконувати через аналіз на основі системного підходу. Системний підхід, своєю чергою, передбачає розгляд цілісної системи у процесі її функціонування, взаємозв’язку із зовнішнім середовищем і з врахуванням того, що елементи системи можуть бути розглянуті як підсистеми. Тобто системний підхід стосовно ІС, на нашу думку, вказує на те, що ІС необхідно розглядати як організацію із сукупністю взаємозалежних елементів, до яких належать мета, завдання, структура, технології і люди, орієнтовані на досягнення основної мети системи та проміжних цілей в умовах постійних впливів зовнішнього середовища, яке змінюється. Тому у системах управління ІС пропонується виділяти три групи взаємозв’язаних об’єктів: об’єкт управління (ОУ); суб’єкт управління(СУ) та зовнішнє середовище (ЗС).
Щодо ІС, то об’єктами управління можуть виступати інновації, інноваційні проекти, інноваційні процеси (НДР, ДКР, ДЕР, виробництво, систему маркетингу інновацій, як складові інноваційного процесу), інноваційну діяльність та економічні відносини на ринку інновацій, а суб’єктами управління – підрозділи організаційного управління та органи управління, що здійснюють координаційну та управлінську діяльність в ІС.
Запропонований підхід до моделювання ІС вказує на те, що ІС необхідно розглядати як організацію із сукупністю взаємозалежних елементів, до яких належать ОУ та СУ, їх структура та операційна діяльність, зорієнтовані на досягнення головної мети і проміжних цілей ІС в умовах ринку та постійних впливів ЗС, яке змінюється.
1.Большаков А. С. Моделирование в менеджменте : учеб. пособие для студ. вузов, обучающихся по экон. спец. / Большаков А. С. – М. : Инф.-изд. дом «Филинъ», 2000. – 363 с. 2.Евенко Л. И. Организационные структуры управления промышленными корпорациями США. Теория и практика формирования / Евенко Л. И. – М. : Наука, 1983. – 352 с. 3.Курінний О. В. Аналіз методів проектування організаційних структур [Електронний ресурс] / О. В. Курінний // Режим доступу: [Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання] 4.Лавинский Г. В. Построение и функционирование сложных систем управления / Лавинский Г. В. – К. : Выща шк. Головное изд-во, 1989. – 336 с. 5.Лавинский Г.В. Теоретические основы автоматизации управления экономическими системами / Г. В. Лавинский, А. Д. Шаранов. – К. : В.ш., 1988. – 180 с. 6.Методи побудови та вдосконалення організаційних структур [Електронний ресурс] / Режим доступу : [Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання] 7.Организационные структуры управления производством / [Под ред. Б. З. Мильнера]. – М. : Экономика, 1975. – 320 с. 8.Рубан В. Я. Интеграция АСУ на основе баз данных / В. Я. Рубан, Т. Г. Дрогаль. – К. : Тэхника, 1988. – 192 с.